Матеріал, що ми пропонуємо вашій увазі, сприймається, як романтична пригода і так само вона описується майже в усіх історичних джерелах. Навряд чи щось що мало відношення до маленького містечка Васильків, впливало на рішення учасників тих подій. Але завдяки тим подіям місто Васильків стало відомим на території всього європейського континенту. Чи важливо це? Безумовно так!
Отже давайте спробуємо подивитись на цю історію під іншим кутом.
Головні дійові особи:
Сергій Іванович Муравйов-Апостол — один з лідерів повстання декабристів. Підполковник Чернігівського полку. Керівник повстання Чернігівського полку. Нащадок (по лінії матері батька) Данила Петровича Апостола, українського гетьмана (1727—1734 роки).
Народився в місті Санкт-Петербург у сім'ї придворного цариці Катерини II, пізніше – дипломата в Гамбурзі та Іспанії, відомого письменника і сенатора. Дитинство провів у м. Гамбург (Німеччина), потім виховувався в Парижі (Франція) в пансіоні Хікса до 1802. Служив у корпусі інженерів шляхів сполучення юнкером у 1810, з 1811 – прапорщик, з 1812 – підпоручик.
Учасник Війни 1812 та закордонного походу російської армії 1813–1814. З 1813 переведений до лейб-гвардії Семеновського полку, після повстання Семеновського полку 1820 був відправлений підполковником у Полтавський піхотний полк (1820). 1822 переведений до Чернігівського піхотного полку. Масон, член (з 2-го січня 1817) й обрядоначальник (з 14-го червня 1817) ложі "Трьох доброчинностей", вийшов з ложі 22 грудня 1818.
Засновник "Союзу порятунку" та "Союзу благоденства", член Південного товариства, один з його директорів, голова Васильківської управи цього товариства.
Михайло Павлович Бестужев-Рюмін — декабрист, один із керівників повстання Чернігівського полку.
Походив з багатих дворян Московської губернії, підпоручик. Служив у Кавалергардському, потім у Семенівському полках.
У 1820 році, після повстання Семенівського полку, переведений до Полтавського піхотного полку.
У Південне товариство декабристів прийнятий 1823 С.І. Муравйовим-Апостолом, який призначив його своїм помічником у керівництві Васильківською управою. Підтримував програму «Руської Правди», складену Павлом Пестелем, і був прихильником повалення самодержавства шляхом військової революції та встановлення в Росії республіканського ладу. Брав участь у з'їздах і нарадах декабристів у Києві, Тульчині і Кам'янці в 1823—1825 роках. У 1823 році встановив зв'язки Південного товариства з Польським патріотичним товариством. Влітку 1825 року успішно завершив переговори про приєднання Товариства об'єднаних слов'ян. Вів антимонархічну пропаганду серед солдатів. Разом з іншими декабристами склав «Православний катехізис».
Кузьмін Анастасій Дмитрович – військовик, декабрист. Н. у дворянській сім'ї. Навч. в 2-му кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі, звідти 1817 випущений до армії прапорщиком. Від 4 черв. (23 трав.) 1822 – поручик. Командував 5-ю мушкетерською ротою Черніг. піх. полку, розташованою в с. Триліси Васильківського пов. Київ. губ. (нині село Фастівського р-ну Київ. обл.). Вступив до Товариства з'єднаних слов'ян, а також до солдатської артілі свого підрозділу.
Сухинов Іван Іванович - декабрист. Поручик, учасник Вітчизняної війни 1812 року та Закордонних походів (Бауцен, Рейхенбах, Кульм, Лейпциг). Учасник повстання Чернігівського полку. Головний організатор "Зерентуйської змови" з метою звільнення всіх каторжан Нерчинського округу. Вважається, що суд над Сухиновим у Зерентуї став першим політичним процесом у Сибіру.
Передумовою подій, що відбулись на Васильківській землі з 29. 12. 1825 по 3.01.1826 року, було повстання у Петербурзі, організоване 14 (26) грудня 1825 р. групою дворян-однодумців з метою перетворення Росії на конституційну державу та скасування кріпосного права.
Повстання Чернігівського полку
Члени Південного товариства дізналися про смерть Олександра I значно раніше, ніж вісті про це досягли Варшави та Петербурга. Стало їм відомо про доноси на таємне товариство. У цих умовах порушувалися плани Південного та Північного товариств про узгоджені дії. І Пестель ухвалив рішення про самостійний виступ. Він припускав розпочати повстання у 2-й армії, де найбільше було членів таємного товариства, розраховуючи на сприяння деяких частин 3-го піхотного корпусу 1-ї армії, в яких Васильківська управа вела інтенсивну пропагандистську роботу. Вятський полк, яким командував Пестель, мав 1 січня 1826 зайняти варту в штаб-квартирі 2-ї армії в Тульчині. Вирішено було скористатися цим моментом: планувалося, що Вятський полк Пестеля заарештує штаб-квартиру 2-ї армії, потягне за собою 18-у піхотну дивізію, а С. Г. Волконський підніме 19-у піхотну дивізію та кінно-артилерійську роту і потім приєднається до Пестеля. В. Л. Давидов мав спробувати підняти Слобідсько-Українські військові поселення, а Васильківська управа на чолі з С. І. Муравйовим-Апостолом та М. П. Бестужовим-Рюміним розпочати повстання у 3-му корпусі. Наприкінці листопада Пестель погодив цей план з С. Волконським і С. Муравйовим-Апостолом. Почалася енергійна підготовка до повстання. Однак військова влада, отримавши на початку грудня докладні доноси про учасників змови на півдні, зуміла попередити декабристів. 13 грудня в Тульчині були заарештовані П. І. Пестель та А. П. Юшневський. Тульчинська управа залишилася без керівництва.Каменська управа, нечисленна за складом, не могла очолити повстання. Тому вся надія покладалася на Васильківську управу на чолі з її енергійними та рішучими керівниками Сергієм Муравйовим-Апостолом та Михайлом Бестужовим-Рюміним. Обидва на той час були у Василькові — штаб-квартирі Чернігівського піхотного полку, в якому служив Сергій Муравйов-Апостол, командуючи його 2-м батальйоном.
 |
| Адміністративний будинок(частина комплексу Васильківських присутніх місць) де у 20х роках XVIII століття розміщувався штаб Чернігівського полку |
Отримавши від Артамона Муравйова звістку про арешт Пестеля, Сергій Муравйов-Апостол разом зі своїм братом Матвієм, який перебував у відставці, 24 грудня вирушив до Житомира, щоб, як з'ясувало слідство, «повідомити всіх спільників про початок дії, припускаючи почати з Чернігівського полку». Житомир був штаб-квартирою 3-го піхотного корпусу, до якого входив Чернігівський полк. Як привід поїздки” було обрано нібито бажання Сергія Муравйова-Апостола привітати командира корпусу генерала лейтенанта Л. О. Рота з наступаючим різдвяним святом, а також випросити у нього відпустку для Михайла Бестужева-Рюміна з нагоди смерті його матері. Бестужев-Рюмін повинен був спочатку поїхати до Москви, побачити свого батька, а потім вирушити до Петербурга і зустрітися з керівництвом Північного товариства, «безперечно для координації дій. Приїхавши 25 грудня до Житомира, Сергій Муравйов-Апостол дізнався від сенатського кур'єра про події 14 грудня у Петербурзі. Поїздка Михайла Бестужева-Рюміна втрачала сенс.
Тоді ж у Житомирі Сергій Муравйов-Апостол зустрівся із членом Польського патріотичного товариства графом П.О.Мошинським і через нього передав від імені Директорії Південного товариства вимогу, згідно з колишньою домовленістю, позбавити життя Костянтина Павловича. Але цю вимогу поляки не наважилися виконати.
Завдавши візит ввічливості генералу Роту, С. Муравйов-Апостол із братом виїхали через Троянов у Любар. До Троянів брати прибули 26 грудня. Тут стояв Олександрійський гусарський полк, яким командував троюрідний брат Муравйових-Апостолів Олександр Захарович Муравйов. Він був членом таємного товариства, але обіцяв своє сприяння. Вранці 27 грудня брати Муравйови-Апостоли приїхали до Любара, де перебував зі своїм Охтирським гусарським полком член таємного товариства, а також їхній троюрідний брат, Артамон Захарович Муравйов. Незабаром туди ж приїхав і Михайло Бестужев-Рюмін і повідомив про наказ про арешт обох братів, що надійшов з Петербурга, а також і про те, що, виконуючи цей наказ, командир Чернігівського полку підполковник Г. І. Гебель з двома жандармськими офіцерами були вже на квартирі Сергія Муравйова-Апостола, забрали його папери та вирушили на його розшуки. Як повідомляє у своїх записках І. І. Горбачевський, ця звістка була “громовим” ударом для обох братів та Артамона Муравйова».
 |
| Муравйов Артамон Захарович |
Проте Сергій Муравйов-Апостол наважився діяти. Він запропонував Артамону Муравйову негайно зібрати Охтирський полк, з'явитися до Житомира та заарештувати всю корпусну штаб-квартиру. Після цього він написав дві записки — одну І. І. Горбачевському, іншу капітанам Пензенського піхотного полку, видатним членам Товариства об'єднаних слов'ян М. М. Опіридову і А. І. Тютчеву. С. Муравйов-Апостол повідомляв їх про початок повстання та «запрошував до сприяння», призначивши Житомир збірним пунктом.
Однак обидва послання не були відправлені: Артамон Муравйов демонстративно спалив їх у присутності Сергія Муравйова-Апостола, відмовившись підтримати його зі своїм полком. Він відмовлявся тим, що нещодавно прийняв полк, погано знає офіцерів і солдатів, отже, не розраховує на успіх; і навіть виявив намір прийти до царя з повинною.
Не отримавши допомоги від Артамона Муравйова, Сергій Муравйов-Апостол з братом покинули Любар і глухим путівцем попрямували до містечка Паволоч. Звідти рано-вранці 28 грудня, змінивши коней, вони до середини того ж дня прибули до села Триліси, де було розквартовано 5-ту мушкетерську роту Чернігівського полку, якою 'командував енергійний і палко відданий справі таємного товариства поручик О. Д. Кузьмін. Сам Кузьмін у цей час перебував у Василькові. Брати Муравйови-Апостоли залишилися у Трилісах, а Бестужев-Рюмін за дорученням Сергія Муравйова-Апостола попрямував до Новограда-Волинського, щоб підняти там частини 8-ї піхотної дивізії та 8-ї артилерійської бригади на підтримку Чернігівського полку.Після його від'їзду Сергій Муравйов-Апостол надіслав рядового 5-ї мушкетерської роти Степана Савицького до Кузьміна у Васильків із запискою такого змісту: «Анастасію Дмитровичу! Я приїхав до Тріліс і зупинився на вашій квартирі. Приїжджайте і скажіть барону Соловйову, Шепіллі та Сухінову, щоб вони теж приїхали якнайшвидше в Триліси». Кузьмін, Соловйов, Шепілло та Суханов отримали записку С. Муравйова-Апостола пізно вночі 28 грудня і негайно виїхали до Трилісів.
 |
| село Триліси |
Рано-вранці 29 грудня підполковник Гебель, який розшукував із жандармами Сергія Муравйова-Апостола, зупинився у Трилісах, щоб обігрітися та погодувати коней. Зайшовши на квартиру поручика Кузьміна, він несподівано побачив там братів Муравйових-Апостолів. Розставивши навколо будинку варти, Гербель прочитав Сергію та Матвію наказ про їхній арешт. Ті сприйняли це спокійно і навіть запросили Гебеля до чаю, «на що він охоче погодився», як повідомляє Горбачевський. Дізнавшись від денщика Кузьміна, що той, хто виїхав з Триліс Бестужев-Рюмін, мав повернутися цього ранку в Триліси, Гебель вирішив почекати його, щоб одразу взяти всіх трьох — братів Муравйових-Апостолів та Михайла Бестужева-Рюміна. Це рішення мало не стало для Гебеля фатальним. На світанку 29 грудня у Триліси прибули Кузьмін, Соловйов, Сухінов та Шепілло. Вони увійшли до будинку поручика Кузьміна, де перебували під арештом брати Муравйові-Апостоли.
 |
| «Секретное отношение» від 20 грудня 1825 р. про арешт М. І. і С. І.
Муравйових-Апостолів (З оригіналу, що знаходиться у справі штабу 1-ї армії ,,0
злоумышленном тайном обществе" 1825 р., № д, ч. 1825 р. I, арк. |
Далі події, як показував С. І. Муравйов-Апостол і описував І. І. Горбачевський, розгорталися так. Кузьмін, увійшовши до кімнати, спитав Матвія Муравйова-Апостола, що йому робити.Той відповів: Нічого, а Сергій: Звільнити нас! Цієї хвилини до кімнати повернувся Гебель, що розставляв вартових, і накинувся на офіцерів, що приїхали, питаючи, як і чому вони посміли залишити свої частини, і вимагаючи роз'їхатися по місцях. У відповідь вони вимагали пояснити, за що заарештовані Сергій та Матвій Муравйови-Апостоли. Отримавши у відповідь, що це не їхня справа, один із прибулих Шепілло схопив з рук караульного солдата рушницю і «пробив багнетом його (Гебеля. — В. Ф.) груди».
01-(2)
Напад на підполковника Гебеля
Гебель кинувся надвір, туди ж за ним вискочили й чернігівські офіцери. Сергій Муравйов-Апостол вибив вікно і також вискочив надвір. Він вирвав з рук вартового рушницю, підбіг до того місця, де Гебель боровся з Кузьміним і Шепілло, і завдав йому удару багнетом у живіт. На всі заклики Гебеля до вартових солдатів, щоб вони кололи багнетами обурювачів, жоден з них не рушив з місця і не взяв під захист свого полкового командира, якого ненавиділи за жорстокість. Пораненому Гебелеві, що спливав кров'ю, все ж таки вдалося вирватися з рук нападників, підбігти до корчми, де він знайшов запряжені сани, схопитися на них і врятуватися.
Звільнення С. Муравйова-Апостола та його брата спричинило початок повстання Чернігівського полку. С. Муравйов-Апостол наказав Кузьміну зібрати його роту та йти до села Ковалівки, де стояла 2-а гренадерська рота, куди він поїхав сам. Соловйову та Шепілло він наказав вирушити до своїх рот, підняти їх і вести на Васильків, де знаходилися ще 3 роти Чернігівського полку. За його планом Васильків мав стати збірним пунктом усіх рот Чернігівського полку та «штаб-квартирою» повстання. Увечері 29 грудня С. Муравйов-Апостол та Кузьмін із 5-ою мушкетерською ротою прибули до Ковалівки. Розігралася хуртовина. Вранці 30 грудня вони з двома ротами виступили з Ковалівки і, подолавши за 6 пасів 25 верст, прибули до Василькова. Дорогою до них приєднався М. Бестужев-Рюмін.
Коменданта Василькова майора С. С. Трухіна вже було повідомлено про наближення повсталих рот Чернігівського полку і вжив відповідних заходів.Тих, хто намагався підняти тут свої роти Соловйова і Щепілло він узяв під арешт, усюди були подвоєні варти. Але спроба Трухіна чинити опір підступним до міста повсталим зазнала невдачі. Він був заарештований і побитий своїми ж солдатами, які приєдналися до повсталих. Соловйов і Щепілло було звільнено з-під варти.
14
Майор Трухін з погрозами перегородив шлях солдатам, які прямували до Василькова.
Повсталі захопили полкові прапори та скарбницю. Протягом трьох днів С. Муравйов-Апостол зібрав під своє командування 5 рот Чернігівського полку у складі 970 солдат та 8 офіцерів, що становило приблизно половину цього Полку. У Василькові він отримав зброю, боєприпаси, обмундирування та продовольство. Почалася підготовка до походу з'єднання з іншими частинами, куди розраховував С. Муравйов-Апостол. Він і Михайло Бестужев-Рюмін, звертаючись до солдат, говорили, що почалися повстання частин у 3-му піхотному корпусі, із якими йдуть з'єднання (насправді цього був). У день заняття Василькова до С. Муравйова-Апостола прибув підпоручик 17-го єгерського полку, що стояв тоді в Білій Церкві, А. Ф. Вадковський і обіцяв С. Муравйову-Апостолу підняти якщо не весь полк, то неодмінно батальйон. Але по дорозі назад він був схоплений на заставі біля Білої Церкви, закутий у кайдани і відправлений під конвоєм до штаб-квартири 1-ї армії.
У ніч на 31 грудня С. Муравйов-Апостол викликав полкових писарів, які під диктовку його та М. Бестужева-Рюміна записали в кількох примірниках «Православний катехізис» — звернений до солдатів та.складений у формі питань і відповідей програмно-пропагандистський документ, що нагадує собою церковний катехізис, в якому в дохідливій формі викладалися віруючим основні поняття про Бога, церкву, обов'язки християнина. У цьому-підготовленому С. Муравйовим-Апостолом і М. Бестужовим-Рюміним документі -на підставі текстів Святого Письма заперечувалася законність, не тільки самодержавства, а й монархічна влада взагалі, доводилася необхідність заміни її республіканською владою з представницьким чином правління. У дусі «природного права» солдатам пояснювалося, що Бог створив людину вільною, а «царі викрали свободу», говорилося про рівність всіх людей перед Богом, що «присяга царям богопротивна»; солдати закликалися «ополчитися всім разом проти тиранства та відновити віру та свободу в Росії». Усього було виготовлено 12 примірників «Катехизи», які почали поширюватися у найближчих військових частинах, навіть було надіслано до Києва. Влада вживала енергійних заходів до розшуку та вилучення цього небезпечного документа.
М. П. Бестужовим-Рюміним також було складено і проект «Звернення» до народу, подібний за змістом і висловлюванням з «Православним катехізисом». У «Проголошенні» говорилося: «Бог змилосердився над Росією — послав смерть нашому тирану. Христос говорив: Не будьте рабами людей, бо викуплені кров'ю моєю. Світ не прислухався до святого наказу цього і впав у прірву лих. Але страждання наші зворушили Всевишнього. Сьогодні він посилає нам свободу і порятунок. Брати! Розкотимося в нашій довгій роботі і присягнемо: Нехай буде нам один цар на небесах і на землі Ісус Христос! Усі лиха російського народу походили від самовладного правління. Воно валилося. Смертю тирана Бог ознаменовує свою волю, щоб ми скинули з себе узи рабства, противні закону християнському. Відтепер Росія вільна. Але як справжні сини церкви не посядемо ні на які лиходійства і без чвар міжусобних встановимо правління народне, засноване на законі Божому, що проголошує: нехай перший з вас послужить вам, Російське воїнство буде відновити правління народне.., засноване на святому законі. Жодних лиходійств вчинено не буде. Отже, нехай благочестивий народ наш перебуватиме в мирі й спокої і благає Всевишнього про якнайшвидше звершення святої справи нашої, Хай служителі вівтарів, дотепер залишені в злиднях і зневаги злочестивим тираном нашим, молять Бога за нас, що відновлюють у всьому блиску храми Господні!». Однак цей яскравий агітаційний документ не був поширеним серед народу.Місце де у 1825 році була центральна площа міста Василькова
 |
| У 1825 році центральна площа міста Василькова знаодилась поруч з тим місем де зараз знаодиться будино улттури (детальніше) |
Об 11 годині ранку 31 грудня на центральній площі Василькова С. Муравйов-Апостол влаштував огляд рот Чернігівського полку. Він звернувся до солдатів з промовою, в якій говорив про мету руху: «Ми, брати, йдемо добру справу робити,— позбавити народ рабства, вам службу зменшити». Полковий священик Данило Кейзер відслужив молебень та прочитав муравйовський «Катехізис». Всупереч очікуванням С. Муравйова-Апостола та М. Бестужева-Рюміна «Катехізис» не справив жодного враження на солдат. Налаштовані монархічно, жили надіями на царську «добру волю», солдатам було неможливо уявити свободи без царя. Це було помічено С. Муравйовим-Апостолом та його товаришами. Згодом, під час подальшого походу, Муравйов-Апостол змушений буде діяти в ім'я «законного царя» Костянтина Павловича.
Після молебню та читання «Катехізиса» С. Муравйов-Апостол із 5 ротами Чернігівського полку взяв напрямок на Брусилів, звідки можна було, «зважаючи на обставини, йти або на Житомир, або на Київ. С. Муравйов-Апостол схилявся йти на Житомир — штаб-квартиру 3-го піхотного корпусу, сподіваючись на приєднання полків, у яких служили члени таємного товариства. Увечері 31 грудня, на шляху до Брусилова, він увійшов зі своїми ротами до села Мотовилівка, де до них приєдналася частина 1-ї роти мушкетерського полку. З нагоди нового року було оголошено денку. Наступного дня, 1 січня 1826 р., до повсталих приєднався також зі своєю 2-ою мушкетерською ротою поручик А. А. Бистрицький.З Мотовилівки С. Муравйов-Апостол направив Ф. М. Башмакова (1820 р. розжалованого з полковників до рядових Чернігівського полку) до Кременчуцького та Алексопольського полків з пропозицією підтримати Чернігівський полк. Проте місія Башмакова виявилася безуспішною. Сам С. Муравйов-Апостол намагався підбадьорити солдат. Як повідомляє у своїх записках І. І. Горбачовський, «денькою С. Муравйов-Апостол оглядав усі варти, був у всіх ротах, розмовляв з «солдатами, підбадьорював їх і найбільше піклувався про їхні потреби». Примітно, що жителі Мотовилівки ставилися до повстанців доброзичливо, «постачали їм всього надміру, бачачи в них «не постояльців, а захисників». Вочевидь, це пояснювалося тим, що С. Муравйов-Апостол шляхом проголошував вільність селянам. Відомо, що під час походу селяни, які стояли на шляху селищ, супроводжували чернігівців, забезпечуючи їх усім необхідним, але, як говорилося в офіційних донесеннях влади, не виходили з покори своїх поміщиків. Значні селянські хвилювання в Київській губернії (де проходив рейд Чернігівського полку) прокотилися вже пізніше — у квітні — липні 1826 р. на ґрунті чуток про свободу, що поширилися.
Спочатку влада, дізнавшись про повстання Чернігівського полку, що почалася, перебували в сум'ятті, і перші розпорядження їх були спрямовані насамперед на те, щоб не допустити повсталих до Житомира та Києва. Але з 31 грудня командування вже перехопило ініціативу дій. Ненадійні «Кременчуцький, Алексопольський та 17-й єгерський полки, в яких раніше членами таємного товариства інтенсивно велася пропаганда, були відведені з району повстання Чернігівського полку, а їхні офіцери — члени таємного товариства заарештовані. Владі вдалося ізолювати Чернігівський полк і розпочати його планомірне оточення вірними уряду частинами. Характерно, що оскільки повсталі діяли в ім'я «імператора Костянтина», саме йому Микола I доручив очолити придушення «заколоту» Чернігівського полку.
 |
| Меморіальна дошка у селі Він. Стави |
Вранці 2 січня С. Муравйов-Апостол дізнався, що Кременчуцький полк, на приєднання якого він розраховував, відведено: із Брусилова до Житомира. Тоді Сергій Муравйов-Апостол ухвалив рішення йти на Білу Церкву на поєднання з 17-м єгерським полком. Однак послані розвідники донесли, що цей полк було виведено з Білої Церкви. Настрій солдатів Чернігівського полку став падати. Почалося дезертирство: ряди повсталих залишили загалом 60 осіб (9 офіцерів, 5 унтер-офіцерів та 46 солдат). Не дійшовши 15 верст до Білої Церкви, пізно ввечері 2 січня Сергій Муравйов-Апостол зупинився в селі Пологи, розставивши посилені варти дорогами.
 |
| Пам'ятний знак у селі Пологи |
Відчайдушні спроби членів Товариства з'єднаних слов'ян допомогти С. Муравйову-Апостолу і підняти деякі військові частини не мали успіху, бо під їх безпосереднім командуванням знаходилися невеликі підрозділи — не більше роти і навіть взводу. Відмовили йому у сприянні і видні члени таємного товариства, А. 3. Муравйов, С. Г. Волконський,
В. К. Тизенгаузен (командири полків), І. С. Повало-Швейковський. Повсталий полк Сергія Муравйова-Апостола опинився на самоті. Проти Чернігівського полку було кинуто 4 загони урядових військ, які стискали кільце оточення.
Проте С. Муравйов-Апостол ще сподівався пробитися до частин, у яких служили члени Товариства об'єднаних слов'ян. «Не маючи вже жодної мети йти на Білу Церкву, — показував він на слідстві, — я зважився повернути в Триліси і намагатися наблизитися до слов'ян за першим моїм припущенням». Товариші СергіяМуравйова-Апостола пропонували йому йти селами, де, як вони вважали, урядові війська не зможуть пустити в справу кінноту та артилерію, та й не наважаться спалити села. С. Муравйов-Апостол відхилив цю пораду і вирішив іти степом.
 |
| Шлях Чернігівського полку під час повстання |
3 січня на шляху до Трилісів між селищами Установкою та Ковалівкою чернігівці побачили кінний загін, що наближається до них назустріч. Вони вважали, що це до них з'єднання кінно-артилерійський загін М. І. Пихачова — члена таємного товариства. «Загальна радість» охопила повсталих, згадує М. І. Муравйов-Апостол.Але це виявився загін урядових військ у складі трьох ескадронів за двох знарядь під командою Ф. К. Гейомара. За цим загоном слідували інші каральні частини.
Пролунав залп, другий, третій. Незважаючи на те, що по рядах чернігівців ударила картеч, С. Муравйов-Апостол привів полк у порядок, наказав солдатам не стріляти і повів їх прямо на гармати. Солдати сміливо рушили в атаку, і в свій час здавалося, що вони захоплять гармати. Тільки після восьми залпів, коли чернігівці підійшли на 200 кроків до загону Гейсмара, їх було зупинено вогнем. С. Муравйов був поранений на думку і втратив здатність до управління. У рядах повсталих почалося сум'яття. Кінна атака гусар довершила розгром. І тут, як і на Сенатській площі, повстання було розстріляне картеччю. Над більш ніж 900 солдатами переміг кінний загін у числі трохи більше 500 осіб, які не зазнали жодних втрат.
 |
| Місце, де був розбитий Чернігівський полк |
 |
| Вид на село Ковалівку з берега річки Кам'янки |
Серед чернігівців убито одного офіцера (Шепілло), 3 поранено (серед них С. І. Муравйов-Апостол), убито 6 солдатів і 20 поранено. На місці бою наклав на себе руки пострілом з пістолета прибулий до. С. Муравйову його молодший брат двадцятирічний Іполит. У полон було захоплено 895 чернігівських солдат, яких відправили до Білої Церкви, де потім відбувся над ними суд.
Коли Миколі I 11 січня 1826 р. доповіли про придушення повстання Чернігівського полку, він того дня написав Костянтину Павловичу: «При всій надії на Божу милість я все ж таки готувався до гіршого»
 |
| Пораненому С. І. Муравйову - Апостолу брат Матвій притискає до рани хустку |
3 січня заарештованих офіцерів та солдат, всього 877 осіб, привезли на підводах під посиленим конвоєм у село Триліси. С. І. Муравйов- Апостол, його брат Матвій, В. М. Соловйов., Інші офіцери і кілька солдат були розміщені в шинку в одній великій кімнаті під охороною.
Наступного дня загиблих (трьох офіцерів та чотирьох солдат) поховали. 804 солдати Чернігівського полку були відправлені в діючу армію на Кавказ. Попередньо їх катували. їх пропустили крізь стрій і завдали від 200 до 1200 ударів ціпками. При цьому 376 осіб було позбавлено орденів, медалей та нарукавних нашивок, якими вони були нагороджені під час Вітчизняної війни 1812 року та закордонних походів 1813-1814 років. Понад 120 солдат було покарано шпіцрутенами і заслано на каторжні роботи до Сибіру.
І. І. Сухінову з групою солдатів спочатку вдалося втекти через Гребінки. Але пізніше їх затримали та засудили.Чернігівський полк після того, як його сформували заново з батальйонів інших полків і після закінчення слідства на місці, у Василькові, розташувався на квартирах у Заславі.
Звідти після затвердження вироку над офіцерами, які взяли найактивнішу участь у повстанні, одного батальйону цього полку під командою майора Вілька було відправлено до Василькова для виконання вироку над винними.
 |
| Арештантська камера де, в період громадянської страти, утримувалися декабристи |
Того вечора, коли батальйон зупинився в Мотовилівці, у Васильків були привезені штабс-капітан барон Соловйов, поручик Сухінов та прапорщик князь Мозалевський. Коли ж батальйон увійшов у Васильків, то після прочитання вироку на Васильківському базарі було здійснено розправу. Засуджених віддали до рук кату, який зірвав з них офіцерські відзнаки і провів під шибеницею, показуючи, де їх мали повісити. Тільки внаслідок пом'якшення суворого вироку їм дарували життя. Після цього військова влада передала їх цивільній земській поліції. Розповідали, що цих нещасних не залишали мужність і рішучість як під час військової, так і тюремної церемонії, коли одягали їх у халати з двома латками на спині на знак того, що вони засуджені до вічних каторжних робіт. Вони віталися зі знайомими та прощалися у веселому настрої.
 |
| Старий Васильківський Базар (кадр з фільму "Адъютант его превосходительства" |
Місце де над декабристами було здійснено розправу (У 1825 році там де зараз Будинок культури знаходилася торгова площа, пізніше Васильківський базар)
Після громадянської кари розжалованих офіцерів заслали на довічну каторгу до Сибіру. І. І. Сухінов був засланий на Зерентуйську копальню.Там він намагався організувати визволення декабристів із Читинського острогу у 1828 році. Але змова була розкрита. Суд засудив покарати Сухінова та ще п'ять осіб 400 ударами батога та повісити. Лепарський скасував покарання батогом та замінив повішення розстрілом. Сухінов про це не знав і 1 грудня 1828 повісився.
У 1975 році з нагоди 150-річчя повстання Чернігівського полку в місті Василькові (помилково вважаючи, що Соборна площа знаходилась на території колишнього парку)трохи нижче приміщення Васильківської ради народних депутатів( вулю Карла Маркса, 56) було встановлено пам’ятний знак.
 |
| Пам'ятник декабристам (м. Васильків) |
«Згідно з високомонаршим милосердям, у цій справі явленим пом'якшенням страт і покарань, іншим злочинцям певних, Верховний кримінальний суд за найвищою наданою йому владою засудив замість болісної смертної кари «Четвертуванням, Павлу Пестелю, Кондратию Рилєву. Рюміну та Петру Каховському вироком суду, цих злочинців за їхні тяжкі злочини повісити»
Ранок 13 липня був похмурим та дощовим. За розпорядженням царя п'ятеро засуджених на смерть були живцем відпеті в кріпосній церкві, потім їх повели до місця страти. Вони були сильно виснажені, але трималися спокійно та мужньо. Очевидцям запам'яталися «довгі білі сорочки», або «савани», в які були одягнені засуджені, «чорні дошки» на грудях кожного з них із написаними крейдою словами «державний злочинець». На руках і ногах засуджених були одягнені кайдани, яких не зняли і під час страти. Місце страти оточили солдати лейб-гвардії Павловського полку. Під час виконання страти били барабани та грала музика. На відстані зібрався невеликий натовп народу, якого не підпускала до місця страти поліція. До кінця страти натовп помітно збільшився, проте її тримали на шанобливій відстані.
Страта декабристів
«Найвищий наказ» виконати страту до 4 години ранку не було виконано: о 4 годині шибеницю ще «ставили». На засуджених накинули ковпаки, руки стягнули ременями назад. Коли вибили лави з-під ніг, то троє (Рилєєв, Каховський, Муравйов-Апостол) зірвалися і впали в яму, пробивши тілами настелені над нею дошки.У численних розповідях про страту декабристів міститься чимало суперечливих версій і легенд про цей момент: наводяться різні імена тих, хто зірвався з шибениці, слова, сказані ними. Чверть години ті, хто зірвався з шибениці, чекали своєї «другої смерті». "Операція була повторена" і цього разу "абсолютно вдало". Через деякий час лікарі засвідчили смерть, трупи страчених зняли з шибениці, склали на великий воз, покривши полотном,
але оскільки вже зовсім розвиднілося (страта завершилася о 6-й годині ранку), тіла страчених були відвезені в найближчу будівлю торговельного мореплавства, звідки з настанням наступної ночі вивезені на візнику лому і таємно поховані на одному з островів в гирлі Неви.
ЦІКАВІ ФАКТИ
Під час окупації Парижа в 1814 році союзними військами до салону відомої на всю Європу ворожки мадемуазель Ленорман разом із друзями прийшов 18-річний Сергій Іванович Муравйов-Апостол. Що ж ви скажете мені, мадам? Ленорман зітхнула: «Нічого, мосьє». Муравйов наполягав: «Хоч одну фразу!». І тоді ворожка сказала: «Добре. Скажу одну фразу: вас повісять! Муравйов здивувався, але не повірив: «Ви помиляєтесь! Я — дворянин, а Росії дворян не вішають!» - "Для вас імператор зробить виняток!" - сумно промовила Ленорман.
Ця «пригода» бурхливо обговорювалася в офіцерському середовищі, доки до ворожки не сходив Павло Іванович Пестель. Коли він повернувся, то, сміючись, сказав: «Дівчина вижила з розуму, боячись росіян, які зайняли її рідний Париж. Уявляєте, вона передбачила мені мотузку з поперечиною!».
Через 150 років після повстання, в 1975 р.на валу кронверка Петропавлівської фортеці на місці страти було споруджено пам'ятник у вигляді високого гранітного обеліска (архітектори В. Петров та А. Леляков, скульптори А. Ігнатьєв та А. Дема). Під час земляних робіт тут знайшли залишки зітлілого стовпа і ржаві від часу кайдани.
 |
| Обеліск на місці страти декабристів |
Мешканець с. Триліси К. С. Яківець повідомив, що незадовго перед тим, як добувати глину, було розкопано курган біля виїзду з села. При цьому в кургані було знайдено чотири скелети. Скелети лежали безладно, жодних предметів знайдено не було, один з черепів був сильно пошкоджений, на іншому, з зубами, що добре збереглися, було видно отвір від кулі.
Ці дані збігалися з повідомленням джерел - тіла були кинуті в могилу голими, череп декабриста А. Д. Кузьміна знесено за самогубства, юний Іполит Муравйов-Апостол застрелився.
Особистий огляд розкопаного кургану додав інші ознаки, що збігаються із вказівками джерел. Курган знаходився на околиці села (за ним — тільки нові висілки), біля дороги на Паволоч (через Половецьку); поряд із курганом, через дорогу, т.з. Корчіївський цвинтар. На місці розкопок під час огляду було знайдено кілька людських кісток. Черепи ж із кургану, за словами Яківця, були знову закопані селянами в іншому місці.
Таким чином, усі дані свідчать про те, що розрита при добуванні глини могила — братська могила декабристів, учасників повстання Чернігівського полку. Та обставина, що було знайдено тільки чотири скелети, а не сім, як слід, виходячи з даних джерел, можна пояснити тим, що або не весь курган розкопаний та інші скелети ще не виявлені, або що вони були знайдені раніше, оскільки добування глини в цьому місці, за словами мешканців села, має тривалий характер.
На жаль, незважаючи на відповідну інформацію і офіційним шляхом, і через друк, могила й досі нічим не відзначена і навіть не огороджена.
У 1975 році до 150-річчя повстання в Трилісах на місці кургану було поставлено пам'ятник (можливо, на кілька метрів глибше в тому ж кургані досі лежать скіфи або люди епохи бронзи – такі це місця, хто там тільки не жив.
 |
| Могила декабристів в селі Триліси |
 |
| Постамент колишнього пам'ятника декабристам (м. Васильків) |
Немає коментарів:
Дописати коментар