Застугна

 

Передмістя Застугна розташовувалось на південній околиці міста Василькова. В районі передмістя знаходились залишки стародавніх фортифікаційних укріплень ймовірно тих часів, як місто звалось Васильєвим.

Походження назви Застугна пояснюється розміщенням цієї території за річкою Стугна, яка розмежовувала місто Васильків з передмістям.

На початку XX сторіччя передмістя Застугна разом із хутором Калантир входили до Васильківського селянського товариства.

Товариство мало:

• дворів-299; 
• мешканців обох статей-1705 осіб, З них чоловіків-895 і жінок-810. 

Головне заняттям мешканців було хліборобство, і торгівля; крім того, деякі селяни вирушали на заробітки у міста Васильків та Київ. Відстань від найближчих: залізничної станції - 10 верст, пароплавної 39 верст, Телеграфної - 3 версти, поштової (земської) - 3 версти. Залізнична станція звазась Васильків, пароплавна-Київ. Телеграфна та поштова (земська) станції знаходились у місті Василькові.

У передмісті нараховувалось 2287 десятин землі, з яких належало:

• церквам-21 десятина;
• селянам-2214 десятин;
• іншим станам-52 десятини.

Господарство велось у селян за трипільною системою.

У передмісті було:

• одна школа грамоти;
• один шкіряний завод, що належав міщанину єврею Гдалю Вайсбергу, в якому працює 18 місцевих чоловіків;
• 4 кузні;
• 6 вітряків. 

На млинх та кузнях працюють і керують самі господарі. Селянське товариство володіло мирським капіталом у сумі ЗО8 руб. 8 к.

Після 1917 року передмістя Застугна отримало статус села і з утворенням Васильківського району стало центром Застугнянської сільскої ради.

До революції села Застугнянської сільської ради належали поміщику Кулибабі.

На території Застугнянської сільської ради між селами Безп'ятне і Зозулі було знайдено та досліджено два поселення, які відносять до доби бронзи та скіфських часів.

Будинок, в якому збирались перші комсомольці села Застугна

В 1928 році за ініціативою сільських активістів Й. Сокола, О. Неділька, С. Шовтенка, А. Здоренко і М. Білоконь в с. Застугна організувалося Товариство по спільному обробітку землі. В 1930 році воно переросло в колгосп „Червоний хутір”, який очолив Й. Сокіл. Через два роки цей колгосп об’єднався з колективним господарством, яке містилося у Василькові по вул. Цегельній.

За свідченнями очевидців село тяжко пережило примусову колективізацію і штучний голодомор. Встановлено 24 прізвища загиблих жителів с. Застугна.

В селі Червоному, яке територіально підпорядковане Застугнянській сільській раді, на центральному кладовищі у 1999 році встановлено пам’ятний знак – металевий хрест жертвам Голодомору 1932-1933 рр.

Мартиролог села Застугна

Мартиролог жителів с. Застугна – жертв Голодомору 1932-1933 років укладений за свідченнями очевидців Шевченко О.Н. (1916 р.н.), Яременка П.І. (1922 р.н.) та ін., записаними в 1999 році головою виконкому Застугнянської сільради Стратієнком М.С.

За бойові заслуги на фронтах Великої Вітчизняної війни орденами й медалями нагороджено 48 односельців.

Пам'ятний знак односельчанам загиблим у роки другої світової війни на подвір'ї Застугнянської школи

У радянські часи в Застугні працювало дві рільничі бригади колгоспу ім. Леніна, восьмирічна школа, клуб, 3 бібліотеки.

під час реорганізації господарства у 2000 р. колгоспні землі було розпайовано.

За останні роки вирішені питання газифікації Застугни, встановлені нові телефонні станції.

Починаючи з 2020 року відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» село Застугна входить до складу Застугнянського старостинського округу Васильківської міської територіальної громади.

Вид на місто Васильків з високих пагорбів передмістя Застугна

 ____________________________________________

Джерела

• Сказания о населенных местностях Киевской губернии Л. Похилевич 1864 г;
• Список населенных мест Киевской губернии Издание Киевского губернского статистического комитета 1900 г.;
• Історія міст і сіл УРСР. Київська область. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. — 792 с. 
• Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні (Київська область) 2008 рік;
• Довідник Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки Біла Церква 2012.
• Міста і села України(Київщина), Київ 2009 рік.