Особливо пожвавився розвиток Василькова у пореформений період. В його економіці значне місце посіла обробка шкір. У 1885 році тут працювали 4 шкіряні та цегельний заводи, миловарня. Частина населення займалася хліборобством, ремеслами та промислами. У 1881 році в місті було 118 шевців, 113 кравців, 40 гончарів.
 |
| Очіпок- обов'язковий головний убір заміжніх жінок в стародавній Україні |
Широкого розвитку набуло вишивання очіпків. У Василькові проживало 3068 селян. Малоземельні, які не мали змоги прогодуватися із своїх наділів, ходили на заробітки до Києва, в Донбас, у поміщицькі економії південних губерній. Тільки в 1895 році Васильківська управа видала 550 паспортів. Характерною рисою економіки Василькова кінця XIX ст. була наявність великої кількості дрібних торговців. У 1897 році в місті налічувалося 13 крамниць і 15 рундуків, 48 шинків і 7 трактирів.
 |
| Печатка шкіряного заводу Мордехая Вайсберга |
З розвитком промисловості, ремесел і торгівлі зростало населення Василькова, яке на 1900 рік досягло 18 580 осіб. Площа міста становила 9 кв. верст. Забудова велась без будь-якого плану. З 2085 будинків лише 30 були цегляними. Надзвичайно непривабливий вигляд мала Кодня — його західна частина, де жила біднота. Міська влада мало дбала про медичне обслуговування населення. У мед. амбулаторії та невеличкій лікарні на 20 ліжок, яка містилася в дерев’яному бараці, працювало 4 лікарі і 5 фельдшерів. На низькому рівні була й народна освіта. З навчальних закладів тут діяли міське двокласне училище, 5 чоловічих і одна жіноча школи грамоти, які, звичайно, не могли охопити навчанням усіх дітей шкільного віку.
Тяжкі умови життя, жорстока експлуатація і політичне безправ’я штовхали трудящих на боротьбу за поліпшення свого становища. 25 грудня 1905 року під впливом революційних виступів у країні робітники шкірзаводу Вайсберга оголосили страйк. Вони вимагали підвищити заробітну плату, не звільняти з роботи без згоди всіх робітників, поліпшити ставлення до них адміністрації. Вимоги робітників були задоволені. Через деякий час застрайкували 32 робітники ювелірних майстерень, які вимагали підвищення заробітної плати, встановлення 9-годинного робочого дня, надання щорічних двотижневих відпусток. У роки реакції царський уряд жорстоко переслідував тих, хто брав участь у революційній боротьбі. У квітні 1909 року у Васильківській тюрмі, розрахованій на 90 чоловік, перебувало понад 250 політичних в’язнів. 1914 року в місті утворилася більшовицька група, але через деякий час її організаторів заарештували.
 |
| Васильківська земська управа (1917 рік) |
На початку березня 1917 року в Василькові стало відомо про повалення самодержавства. До міста повернувся один з організаторів першої більшовицької групи Я. Б. Рудий і очолив новостворену групу, яка керувала революційною боротьбою трудящих. До її складу ввійшли А. Самійленко, Б. Будницька, С. Рахман та ін. Незважаючи на те, що група не налічувала й 10 чоловік, вона брала активну участь у проведенні виборів до Рад на початку березня 1917 року. У Василькові були обрані три Ради — Ради робітничих, солдатських депутатів, а також Рада гарнізону. У створенні Васильківських Рад велику допомогу подала Київська Рада робітничих депутатів.
 |
| Хата в передмісті Застугна де проходили збори перших комсомольських активістів міста Василькова |
Більшовицька група розгорнула активну боротьбу за маси. З її ініціативи 17 березня трудящі вийшли на демонстрацію з вимогами негайного укладення миру, запровадження 8-годинного робочого дня, конфіскації поміщицьких земель. У цей день відбулася також демонстрація солдатів військових частин, розташованих у місті. 25 березня 1917 року більшовики організували мітинг з метою залучення широких мас трудящих до активної боротьби за свої інтереси. Після мітингу робітники провели збір коштів у фонд більшовицької газети «Голос соціал-демократа»
 |
| Васильків кінця XIX початку XX сторіччя |
Під впливом революційного руху робітників і солдатів дедалі більше загострювалася боротьба селян за землю. 14 травня 1917 року у Василькові відбувся повітовий селянський з’їзд, який прийняв рішення про негайний розподіл поміщицьких земель. Піднесення революційного руху викликало занепокоєння губернського комісара Тимчасового уряду. В жовтні 1917 року він звернувся з проханням до штабу Київського військового округу про посилення військових частин у Василькові.
Немає коментарів:
Дописати коментар